Літургійний календар традиційних Церков візантійського обряду

Головне меню
 
I.E.S.

Християнський Календар
є проектом
Інституту Екуменічних Студій

Проповідь на 5-ту неділю по Зісланні Святого Духа

Матей 8, 28 – 9, 1

Силою Його воскресення

Неділя оздоровлення гадаринських біснуватих

Визволення двох біснуватих, про яке оповідає нам сьогодні Євангеліє, не легенда! Князь цього світу знає це краще за нас але, особливо сьогодні, Він вдається до останніх хитрощів, щоб люди про нього забули, навіюючи думку, що Він сам – легенда.

Зрештою, ми знаємо, що в Лівані зараз розгулює і діє трохи більше, ніж два біснуватих! І тут також Ісус діє, Він спасає та зціляє безнастанно серця тих біснуватих. А що ж ми? Ми, напевно, не просимо Його залишити наші околиці, але чи приймаємо Його насправді як нашого єдиного Спасителя? Тобто, чи справді остерігаємося, щоб не ввійти в спокусу? Бо батько лжі, спокусник, завжди саме з цього починає свою справу насилля над людиною з метою заподіяти їй смерть. Спокуса – це перший напад, перший прихований терор батька лжі проти серця людини. Зараз у нас є багато спокус, таких як зневіра, послаблення в молитві, надмірна вразливість, яка робить трагедію з кожної дрібниці, а найбільше – забуття, забуття вірности й любови Отця. А ще надимання нашого марнославства і весь той шум, той внутрішній шум, що веде нас до браку правдивости стосовно нас самих тощо. У всіх цих спокусах треба бути пильними.

Святий Дух бореться в нас, щоб нас визволити. Духовна боротьба в серці кожного з нас прагне принести на місце насилля, – того первинного обману, що живе в нас, – правду любови. Правда любови – це Царство Отця. І те Царство має наповнити нас, розвіяти панування смерти, що є тим найпершим тероризмом у серці людини, спільниками якого ми стаємо, якщо входимо в спокусу. Доводиться багато разів на день вибирати між анархією наших імпульсів та Святим Духом, Який бажає огорнути наше серце та відновити в ньому внутрішню цілісність силою своєї любови.

Так, Євангеліє Божого Царства, яке ми щойно чули, каже правду. Це не легенда. Воно справджується у трагізмі нашого щоденного життя. То ж ідімо до Ісуса рішуче, з невтомною довірою, як нагадує нам сьогодні апостол Павло, до «сили Його воскресення» (див. Рим. 10, 9). Взиваймо щиро Його Духа Святого. Лише тихе світло Святого Духа може визволити нас. Наполегливо просімо Його, щоб уподібнив наше серце до покірного і лагідного серця нашого Господа Ісуса. Ісус покірний. Чому? Бо Він – правдивий Бог, Який віддає, жертвує себе, будучи правдивою людиною, світлою, любленою. Наш Господь лагідний, бо Його сила не у зверхності, а в любові. Він не турбується собою, а лише бажає принести нам мир, перебувати з нами цілковито.

Так, Його любов обеззброює! Саме таким чином отримали звільнення обидва біснуваті, і саме так ми можемо отримувати звільнення постійно. Його любов обеззброює. Тоді Святий Дух може заволодіти нашим серцем. І коли штурвал в Його руках, Його мир, правдивий мир, наповнює нас та обов’язково шириться довкола нас.

Жан Корбон, Це називається світанком, Львів, Свічадо 2007

Menu-bottom