св. Макарій Великий 179
179. Люди, на яких спала роса Духа Божественного життя і уразила їхні серця Божественною любов'ю до небесного Царя Христа, прив'язуються до вишньої краси, до непроминаючої слави, до нетлінної величности, до незвіданого багатства правдивого й вічного Владики. Вони - в полоні любови -прямують до Христа і бажають знайти ті істинні блага, які споглядають духом. Задля цього за ніщо мають усе на землі: славу, велич, честь, багатство царів і князів, бо вразила їх Божественна краса і в душу їхню запало життя небесного безсмертя. Тому і бажають єдиної любови Небесного Царя, прагнуть Його Єдиного мати перед очима, задля Нього відмовляються від усякої мирської любови та віддаляються од усяких земних зв'язків, аби тільки це прагнення жило завжди в їхніх серцях і не примішувалось до нього ніщо інше. (5,6)
